Свідки, локація телефону, координація з учасниками злочину: у справі викрадення Луценка і Вербицького підсумовують докази

Юлія Малашич впродовж понад 4 годин оголошувала дебатну промову

Бориспільський міськрайонний суд у п’ятницю, 4 грудня, у справі за звинуваченням Олександра Волкова почав слухати дебатну промову прокурорки Юлії Малашич.

Олександра Волкова звинувачують у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також у незаконному позбавленні волі, катуванні та умисному вбивстві людини.

Юлія Малашич у дебатній промові наголосила на обставинах, за яких потерпілі активісти Ігор Луценко та Юрій Вербицький були викрадені з Олександрівської лікарні. Слідство встановило, що Луценко, перебуваючи ще біля лікарні 21 січня 2014 року, помітив підозрілих чоловіків. ПІсля того, як він зайшов у лікарню для отримання медичної допомоги, він помітив одного з цих незнайомців вже всередині будівлі.

“Коли він знаходився біля кабінету офтальмолога, він побачив близько 7–10 осіб, які рішуче прямували до нього. Луценко зробив спробу втекти, але чоловіки схопили його за руки та вдарили по обличчю. Далі його винесли і повантажили в автомобіль”, — зачитала прокурорка.

Безпосередньо в автівці знаходився ще один полонений активіст. Як з’ясував згодом Луценко, це був Юрій Вербицький.

“Невідомі в машині били Юрія Вербицького, питаючи, хто платить майданівцям за участь у протестах. Далі невідомі продовжили побиття Луценка. Після побиття в лісі, Вербицькому та Луценку одягнули на голови пакети та продовжили бити. Били у зуби, у потилицю та по голові. Били палкою в стегно та по п’яті. Наносили удари в область ліктів. Питали під час побиття про те, хто фінансує Майдан”, — продовжила Малашич.

Після катувань та побиттів активістів вивезли на узбіччя лісу, де поставили на коліна і “наказали молитися”.

Як писав Луценко на своєму Fаcebook, пригадуючи ті події, “в фінальному епізоді з молитвою я дійсно вже зосередився на переході з життя у смерть, і про якесь помилування не просив. Я тоді вже мав час відчути, що вироки підписані і нічого не поміняєш”.

Доводячи винуватість Волкова, Малашич послалася на свідчення самого обвинувачення, зауваживши, що в ніч викрадення обвинувачений насправді спілкувався з Андрієм Семененком (свідок у справі).

“Все нічне спілкування відбувалося між Андрієм Семененком (свідок у справі) та Волковим, а не з невідомою особою, вигаданою Волковим”, — сказала прокурорка.

[Волков заперечував, що їздив вночі 21 січня в Олександрівську лікарню, звідки викрали Луценка і Вербицького. При цьому, згідно з даними трафіку, телефон Волкова перебував там.Він стверджував, що був у бані в ніч викрадення активістів, а його мобільний начебто хтось поцупив. Хто і з ким говорив з його телефону — він начебто не знає]

На підтвердження того, що Волков був пов’язаний з кримінальним авторитетом Олексієм Чеботарьовим, Малашич повідомила, що обвинувачений часто бував у офісі тітушок (який в часи Майдану розташовувався біля церкви на Подолі). Про це свідчать і зокрема записи у журналі відвідувань цього офісу, каже слідство. Втім, сам Волков повсякчас переконував суд, що приходив в той офіс до своєї нинішньої адвокатки з дружніми візитами.

“Свідченнями Сергія Чемеса підтверджується, що обвинувачений Волков часто бував у офісі на Подолі”, — додала вона.

В своїй дебатній промові Малашич також послалася на телефонні трафіки фігурантів справи. Йдеться зокрема про Романа Щинкіна, який на думку слідства в часи Майдану був “правою рукою” Чеботарьова. В матеріалах є документ, який свідчить, що Щинкін контактував як з Волковим, так і з іншими тітушками з “офісу”.

Прокуратура встановила, що в період викрадення Волков спілкувався із Олександром Ляховичем,котрий зараз переховується від слідства. Останній у ніч викрадення був у офісі ймовірного замовника нападів кримінальників на майданівців Віктора Чоботарьова. Пізніше, як свідчить аналіз його телефонних дзвінків, Ляхович поїхав у напрямку Олександрівської лікарні, з якої і було викрадено Луценка та Вербицького.

Суд зупинив прокурорку через те, що робочий час закінчився. На наступному слуханні Юлія Малашич продовжить доповідь.

Нагадаємо, активістів Ігора Луценка та Юрія Вербицького викрали з приміщення Олександрівської лікарні 21 січня 2014 року. Їх катували і покинули в лісі. Ігорю Луценку вдалося вижити після цих подій, тоді як Вербицький загинув 22 січня.

Текст: Аліна Кондратенко

Редакторка: Ольга Худецька

Команда видання «Інсайдер», яке закрилось наприкінці березня, доєдналася до команди Лабораторії законодавчих ініціатив і готує до запуску сайт нового проекту — Watchers.

Ми продовжуємо писати на наші звичні теми і хочемо висвітлювати їх розвиток, не відкладаючи це до старту веб-майданчику.

Тому вже зараз наші матеріали доступні для читачів на сторінках соцмереж та публікаційних платформ.

Як і раніше, ми висвітлюємо резонансні суди та розслідування силовиків, кейси з судової та правоохоронних систем, справи Майдану, аналізуємо та опублічнюємо поліцейське свавілля, ведемо репортажі з місця подій та текстові трансляції унікальних судових засідань, пірнаємо у складні теми до підводної частини айсбергу та докопуємось до їх суті.

Ви можете знайти нас тут:

• Facebook: https://www.facebook.com/watchersdotmedia/
• Telegram: https://t.me/watchers_media
• Твіттер: https://twitter.com/Watchers_media1