Олександру Волкову присудили 9 років ув’язнення. Розповідаємо, чому він відбуде менший строк
Прокуратура та потерпілі оскаржуватимуть вирок
Бориспільський міськрайонний суд у п’ятницю, 16 квітня, оголосив вирок ймовірному організатору викрадення майданівців Юрія Вербицького і Ігоря Луценка — Олександру Волкову. Відповідне рішення ухвалила колегія суддів у складі Юрія Кабанячого, Ілони Муранової-Лесів та Євгена Борця.
Волкова звинувачували у створенні злочинної організації, а також у незаконному позбавленні волі, катуванні та умисному вбивстві людини. Його засудили до 9 років позбавлення волі, але фактично він відбуде за ґратами менший строк.
Версія слідства
[Викладені нижче обставини є версією слідства. Згідно з законом, вказані особи вважаються невинуватими до вступу у силу законного вироку щодо них — Ред.]
За даними слідства, бізнесмен Олексій Чеботарьов (наразі переховується) створив злочинну групу для перешкоджання протестам на Майдані. Слідство не називає прізвищ тих, чиї завдання виконував Чеботарьов, проте зазначає, що останній був наближеним до тодішнього керівництва держави. І саме він, вважають слідчі, запросив Волкова долучитися до своєї групи.
Слідству вдалося встановити багатьох учасників угруповання Чеботарьова: в ньому були і бійці харківського «Оплоту» під керівництвом Євгена Жиліна, і охоронці фірми Юрія Крисина «П’ятий регіон».
У створеному угрупованні були оперативні групи, які отримували завдання для протидії майданівцям. Керівниками Чеботарьов призначив Володимира Неживова, Олександра Тендіта, Дмитра Щукіна, Миколу Якубовича та Олександра Ляховича (станом на 2021 рік перебувають у розшуку).
Так, Волков та Неживов отримали завдання на викрадення активістів Революції Гідності. Від протестувальників вони мали дізнатися про структуру протестного руху, його лідерів та джерела фінансування.
Збори угруповання проходили в офісі на столичному Подолі — на вулиці Почайнинській. Прокуратура надавала суду журнал відвідувань цієї установи. Інформація з цього журналу свідчить, що Волков дуже часто був на робочому місці і мав багато відвідувачів.
Ключовим свідком у справі став Серій Чемес, який в часи Революції Гідності був охоронцем тітушковода Юрія Крисіна. Він пішов на угоду зі слідством і дав викривальні свідчення проти тітушок у кількох епізодах — щодо викрадень, нападів і вбивств. Чемес повідомив суду, що зустрів Волкова вперше 20 січня 2014 року на Подолі. В той день ввечері відбувався підрахунок усіх тітушок, зібраних для протидії мирним акціям. За словами Чемеса, Волков тоді обурювався нестачею людей. Дії Чемеса курував і телефоном, і напряму помічник Чеботарьова — Роман Щинкін.
20 січня 2014 року. Того дня волонтери попросили активіста Ігоря Луценка відвезти пораненого Юрія Вербицького до Жовтневої лікарні. Луценко згодом пригадував, що навіть не встиг як слід познайомитися із Юрієм, поки віз його до лікарні в машині.
[Довідково: Слідство згодом встановило, що Апеляційний суд під час подій Майдану надав дозвіл на стеження за Луценком з 9 січня по 8 лютого 2014. За даними слідства, такий дозвіл отримали працівники карного розшуку міліції. Йдеться про відстеження мобільного телефону Луценка, а також про дані щодо його пересування містом].
Міліціонери передали Чеботарьову інформацію про місцезнаходження Луценка. А той, у свою чергу, тітушкам.
За версією слідства, Волков наказав підлеглим (Медвідю, Якубовичу, Ляховичу, Богдану, Тиднюку, Щукіну, Мисливому, Тендіту, Тарану) викрасти Луценка та інших активістів із Олександрівської лікарні. Їх планували вивезти до Бортницького лісництва. А в подальшому — до гаража, який належав Тиднюку, щоб там катувати та допитувати.
Тож, дізнавшись, що Луценко доставляє пораненого до Олександрівської лікарні, Волков наказав викрадачам їхати туди. За даними прокуратури, сам він прибув до будівлі лікарні приблизно о 3-й ночі. А під ранок — повернувся в офіс.
Дорогою до шпиталю (ще із авта) Луценко помітив осіб спортивної зовнішності. У нього це викликало підозру і він написав знайомим майданівцям про те, що на них з Вербицьким можуть напасти.
Коли Луценко завів Юрія до лікаря і пішов до вбиральні, один з невідомих вдарив його ззаду по голові. Далі, пригадував Луценко, їх разом з Вербицьким занесли до мікроавтобуса і поклали на підлогу. Активістів вивезли до лісу. Після катувань та допитів Ігорю Луценку вдалося вижити, тоді як Вербицький загинув 22 січня — його тіло знайшли в лісосмузі неподалік Києва.
Версія Волкова
Сам же Волков переконував, що до злочину не причетний і розповів свою версію подій.
У листопаді 2013 року, а також у січні та у лютому 2014 року його начебто не було в Києві. Волков у суді стверджував, що в той час відпочивав із сім’єю. Втім, раніше суд дослідив його телефонні трафіки. Волков, стверджувало слідство, спілкувався телефоном і з Чеботарьовим, і з іншими фігурантами розслідування, а його телефон фіксували поблизу офісу Чеботарьова у Києві майже кожного робочого дня в той час.
Волков заявляв, що з Чеботарьовим він разом ходив до школи. А після цього не мав жодних спільних справ. Він стверджував, що працював у кафе «Фієста». Проте юридичну особу, від якої він отримував дохід у 2013 році, відмовився назвати. За даними слідства, єдиним джерелом доходу Волкова були кошти від злочинної організації.
Заперечуючи доводи слідства, Волков наполягав, що 20 січня 2014 року надвечір зустрівся з приятелем, який запросив його до лазні святкувати Водохреще. У цій компанії, за його словами, була людина, яка начебто взяла його телефон, який в подальшому йому повернули, але як і при яких обставинах — Волков не згадав. Контроль над своїм телефоном обвинувачений нібито втратив приблизно з 00:00 годин до 04:30 21 січня 2014 року.
Саме у цей проміжок часу викрали, катували та допитували майданівців. На підтвердження участі Волкова у даному процесі прокуратура надала трафіки мобільних з’єднань обвинуваченого з рештою фігурантів.
Вирок
Суд не побачив в діях Волкова ознак створення злочинної організації. У тексті вироку вказано, що у матеріалах немає доказів, які б підтвердили, що Волков підпорядковувався в ієрархії злочинної організації іншим фігурантам розслідувань.
Судді також прийшли до висновку, що Юрій Вербицький міг залишитися живим, якщо б у день викрадення були інші погодні умови. «При своєчасному наданні допомоги [Юрію Вербицькому] його життя могло бути збереженим», — зачитав суддя.
У своєму рішенні судді вказали, що учасники злочинної групи не планували вбивати потерпілих, а лише хотіли отримати від них певну інформацію. У рішенні суду є посилання на висновок судово-медичної експертизи (№10/К від 12 березня 2014 року). Згідно висновку, ушкодження Вербицького дозволяли йому пересуватися після побиття та катування, зокрема і при температурі -10 °C.
«Прямого причинного зв`язку між наявними тілесними ушкодженнями та настанням смерті не виявлено. Спричинені ОСОБА_4 (Юрію Вербицькому — ред.) тілесні ушкодження не є безпосередньою причиною його смерті, та при сприятливих кліматичних умовах така травма могла не призвести до настання смерті потерпілого», — вказано у тексті вироку.
Відтак, Волкова засудили;
- за перешкоджання зборам, мітингам, і демонстраціям, вчиненого із застосуванням фізичного насильства (ч.3 ст. 27 ст.340);
- за керування підготовкою та викрадення двох осіб, що супроводжувалося насильством, вчиненого організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки (ч.3 ст.27 ч.3 ст.146);
- за катування, тобто заподіяння сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом мучення з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечили їх волі (ч.3 ст.27 ч.2 ст.127);
- за залишення без допомоги особи, що перебувала в небезпечному для життя стані, і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли через дії обвинуваченого потерпілий був поставлений в небезпечний для життя стан, що спричинило його смерть ( ч.3 ст 27 ч.3 ст.135).
У всіх вказаних злочинах було визнано його роль організатора — на це вказує ч.3 ст. 27 у кожній з формул кваліфікації.
Обвинувачення в організації умисного вбивства викраденої особи (Юрія Вербицького) за попередньою змовою групою осіб (за ч.3 ст.27 п.3, п.12 ч.2 ст.115 КК України) суд перекваліфікував на ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 135 ККУ — визнав Волкова винним у організації залишення Вербицького у небезпеці, що спричинило його смерть.
Крім того, Волкова визнали не винуватим у створенні злочинної організації. Суд також звільнив його від відбування покарання за ст. 340, адже строк притягнення за вчинення такого злочину сплив.
Зрештою, йому присудили 9 років ув’язнення. Термін відбування покарання відраховуватиметься з дня його фактичного затримання — тобто 29 липня 2017 року.
Окрім того, з Волкова стягнули на користь Ігоря Луценка 32 тисячі матеріальної та 450 тисяч гривень моральної шкоди. Тоді як на користь брата загиблого Вербицького суд стягнув з Волкова 450 тисяч гривень моральної шкоди.
Після оголошення вироку «Адвокатська дорадча група» у Facebook повідомила, що обвинувачений вже відбув 7 років 6 місяців від загального терміну покарання, призначеного судом, згідно з так званим “законом Савченко“ — один день у СІЗО за два дні покарання у вигляді позбавлення волі.
«До апеляції і надалі буде діяти система «день за два». Волков був під вартою і це вважається, що він вже відбував покарання. Станом на зараз він вже відбув 7 років і 6 місяців», — повідомила представниця потерпілого Євгенія Закревська у коментарі Watchers.
Вона також додала, що планує оскаржити вирок. Подібні наміри є і у прокуратури.
Сам же Волков, після засідання 16 квітня, повернувся до слідчого ізолятора. Він пробуде там до винесення остаточного рішення в апеляції Києва.
Текст: Аліна Кондратенко
Редактор: Стас Козлюк
Фото: Герман Крігер
Команда видання «Інсайдер», яке закрилось наприкінці березня 2020-го, доєдналася до команди Лабораторії законодавчих ініціатив і готує до запуску сайт нового проекту — Watchers.
Ми продовжуємо писати на наші звичні теми і хочемо висвітлювати їх розвиток, не відкладаючи це до старту веб-майданчику.
Тому вже зараз наші матеріали доступні для читачів на сторінках соцмереж та публікаційних платформ.
Як і раніше, ми висвітлюємо резонансні суди та розслідування силовиків, кейси з судової та правоохоронних систем, справи Майдану, аналізуємо та опублічнюємо поліцейське свавілля, ведемо репортажі з місця подій та текстові трансляції унікальних судових засідань, пірнаємо у складні теми до підводної частини айсбергу та докопуємось до їх суті.
Ви можете знайти нас тут:
- Facebook: https://www.facebook.com/watchersdotmedia/
- Telegram: https://t.me/watchers_media
- Твіттер: https://twitter.com/Watchers_media1
