Об’єднання справ щодо розстрілів на Інститутській. Чи буде вирок цього року
Розповідаємо, як і коли суд зможе об’єднати дві справи про розстріли на Інститутській 20 лютого 2014-го в одну, навіщо це потрібно, та коли можна очікувати вирок у справі.
Справа про масові вбивства протестувальників на вулиці Інститутській — певно одна з найбільш важливих і показових серед усіх справ Майдану, адже вона стосується найбільш трагічних подій Революції гідності. Вирок саме у цьому провадженні має дати офіційну відповідь на питання «Хто стріляв у майданівців?».
На лаві підсудних у цій справі раніше були п’ятеро ексбійців «Беркуту»: Сергій Зінченко, Павло Аброськін, Олександр Маринченко, Олег Янішевський та Сергій Тамтура. Їх звинуватили в убивстві 48 людей та замаху на життя ще 80-ти, які були поранені, проте вижили. Суспільство мало змогу почути вердикт суду присяжних ще влітку минулого року.
Однак цього не сталося.
«Чорна рота», втеча командира і 130 потерпілих
Перших підозрюваних у вбивствах на Інститутській правоохоронці затримали ще 2014 року. Ними були представники так званої Чорної роти: рядові бійці Зінченко й Аброськін та їх командир Дмитро Садовник. Від початку всі троє сиділи в слідчому ізоляторі, однак восени 2014-го суддя Печерського райсуду Світлана Волкова вирішила відпустити Садовника під домашній арешт. З-під якого той втік і, за інформацією прокуратури, відтоді переховувався на території Російської Федерації.
Інші ж двоє підозрюваних лишилися в СІЗО. За розгляд справи мав взятися Печерський райсуд, однак він констатував, що провадження нема кому розглядати — судді банально не могли зібрати колегію, оскільки були причетними до розгляду клопотань на досудовому слідстві. Тож подальшу долю майданівської справи мав вирішити Апеляційний суд Києва. Той уже весною 2015-го вирішив передати справу до Святошинського райсуду Києва.
На першому засіданні обвинувачені попросили залучити до розгляду суд присяжних. А вже влітку 2015-го почалися перші засідання по суті. Спочатку обвинувачення у справі про розстріли на Інститутській було дещо меншим: Зінченку й Аброськіну інкримінували вбивство 39 мітингувальників. Поки тривали засідання у справі, правоохоронці змогли затримати ще трьох підозрюваних: Маринченка, Тамтуру і Янішевського. По них вели окреме провадження, однак на початку 2016-го вирішили його об’єднати з тим, яке вже майже рік розглядали в Святошинському райсуді. Тож засідання довелося починати з самого початку.
Цього разу, щоправда, обвинувачення було об’ємнішим. П’ятьох ексбійців «Беркуту» звинуватили у вбивстві 48 людей. Також ішлося про замах на вбивство 80-ти мітингувальників, які були поранені, але вижили. Додатково держобвинувачення інкримінувало підсудним тероризм. Суцільна невибіркова стрільба по мітингувальникам, на думку слідства, мала лише одну мету: залякати учасників протестів.
Справу розглядали три роки. За цей час у залі суду встигли допитати 130 потерпілих, серед яких не лише родичі убитих майданівців, але й поранені протестувальники. Також присяжні передивилися гігабайти фото і години відео, на яких зафіксовані убивства та влучання у поранених. Вивчили кілька балістичних експертиз і призначили ще одну, комплексну. Вона мала дати відповіді на питання звідки, яким калібром і з якої зброї стріляли по майданівцям. Дослідження тривало близько двох років і 2019-го суд таки отримав свої відповіді. Також досліджували десятки слідчих експериментів, куль, гільз, стволів, слідів від куль у фасаді готелю «Україна». Допитали десятки свідків: як зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту ексберкутівців. Засідання відбувалися раз або двічі на тиждень. І станом на осінь 2019-го роботи лишалося не так і багато: пройти стадію доповнень, потім — допит обвинувачених, дебати і вихід суду у нарадчу кімнату для винесення рішення. За словами учасників процесу, з якими спілкувався автор Watchers, можна було очікувати, що влітку 2020-го присяжні підуть писати вирок до нарадчої. Проте цього не сталося. В грудні 2019-го обвинувачених віддали бойовикам з ОРДіЛО (окремих районів Донецької і Луганської областей).
Передноворічний обмін
На початку грудня 2019-го у ЗМІ почали з’являтися чутки про «святковий обмін», запланований президентом Володимиром Зеленським. Він нібито мав відбутися напередодні Нового року. Україна планувала віддати проросійським бойовикам людей, якими ті цікавилися, в обмін на своїх громадян, яких утримували в підвалах «ДНР»/«ЛНР». За чутками, які тоді ширились, під цей обмін мали потрапити й обвинувачені у вбивствах на Інститутській.
Важливо пояснити, що поїхати на території ОРДіЛО колишні беркутівці могли за двох сценаріїв. Перший: терміново оголошується вирок у справі, засуджених так само терміново звільняють з колонії і вони відправляються на окуповані території. Другий: суд змінює всім п’ятьом запобіжні заходи з СІЗО, цілодобових і нічних домашніх арештів на особисте зобов’язання. Після цього обвинувачені не мали фізичних перепон, щоб перетнути лінію розмежування на Донбасі (хоча особисте зобов’язання формально їм це забороняло).
Святошинський райсуд не пішов жодним з варіантів. Головуючий суддя у справі, Сергій Дячук, продовжив дію усіх запобіжних (СІЗО, домашній та нічний домашній арешти) і оголосив перерву в засіданнях на місяць, аби «усунути можливі інсинуації та домисли» щодо незалежності суду.
Проте у гру вступив Апеляційний суд Києва. Туди свої скарги подали адвокати ексберкутівців. У спілкуванні із журналістами вони категорично заперечували інформацію про обмін, переконували, що такі факти їм не відомі, й що вони майже кожного разу намагаються оскаржити запобіжні для своїх підзахисних (що насправді так).
У свою чергу група прокурорів, яка працювала у справі від самого початку, заявила: просити про зміну запобіжних не планують. Власне, можна припустити, що саме через цю позицію тогочасний генпрокурор Руслан Рябошапка вирішив замінити їх на інших представників державного обвинувачення. Це відбулося прямо посеред судового засідання, в якому стара група прокурорів заперечувала у судовому засідання проти звільнення беркутівців.
Згодом ЗМІ дізналися, що генпрокурор тис на своїх підлеглих: вимагав від них терміново отримати або вироки у справах, або зміни запобіжних заходів для учасників майбутнього обміну. У мережу навіть потрапив відповідний лист Рябошапки.
Новопризначена у справу група інших прокурорів виявилася лояльнішою: вони були не проти відпустити арештованих на обмін. Більше того: вони навіть принесли той самий лист із вказівками генпрокурора до суду. І попри протести постраждалих, родичів убитих та їхніх адвокатів Зінченко, Аброськін, Янішевський, Маринченко і Тамтура 29 грудня поїхали в ОРДіЛО. Того дня Україна віддала проросійським бойовикам понад 120 людей, частину з яких обвинувачували у воєнних злочинах і тероризмі. Натомість змогла повернути 76 своїх громадян.
Рік простою і роз’єднання справи
Майже одразу після обміну керівництво Генпрокуратури заявило, що суд у справі про розстріли на Інститутській триватиме й надалі. Навіть назвало два варіанти, за якими це може відбуватися. Оптимістичний: всі п’ятеро обвинувачених вертаються до Києва і продовжують сумлінно ходити на засідання. Песимістичний: колишні беркутівці лишаються в проросійських бойовиків, суд переходить у режим спеціального судового провадження, більш відомого на загал як «заочний суд».
Суд присяжних, щоправда, таким пропозиціям від генпрокурора не зрадів. Головуючий Дячук заявив, що судді ніколи не були й не будуть підлеглими прокуратури. Представники потерпілих, у свою чергу, очікували самовідводу нової групи представників державного обвинувачення. Коли ж цього не сталося — вони оголосили їм відвід, який суд задовольнив. А вже за кілька місяців у справі повернулася попередня група прокурорів.
Продовжити засідання, втім, присяжні так і не змогли. Адже на територію України повернулися лише двоє з п’ятьох обвинувачених: Маринченко і Тамтура. Інші ж лишалися на тимчасово окупованих територіях Донбасу нібито через низку проблем: тут і труднощі з документами (як переконували журналіста Watchers адвокати обвинувачених, їх підопічних відправили на обмін без паспортів), і карантинні обмеження на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) на лінії розмежування. Суд також брав тривалі паузи: спочатку через зміну представників державного обвинувачення, згодом через карантин і COVID-19, потім — через переїзд у нове приміщення. Врешті, повноцінне засідання вдалося провести аж у жовтні 2020-го. І, що цілком очікувано, троє ексберкутівців до цього часу так і не повернулися до Києва. Прокуратура тоді заявила, що оголошуватиме їх у міжнародний розшук і просила в суду час, аби пройти всі необхідні бюрократичні процедури. На це прокурори отримали місяць. Але оголосити у розшук обвинувачених так і не змогли. Як розповів у коментарі Watchers прокурор Ігор Земсков, Інтерпол відмовився виставляти картки щодо Зінченка, Аброськіна та Янішевського.
«Інтерпол нам відповів, що не буде розшукувати обвинувачених. Оскільки події, про які йдеться, нібито підпадають під ст.3 Статуту Інтерполу — політичні переслідування. Що ж до поліції та служб безпеки інших країн — вони повідомляють, що обвинувачені не перетинали їхні кордони», — розповів Земсков.
Загалом з січня по листопад минулого року у справі не відбулося й десятка судових засідань. Тож у листопаді головуючий Дячук ухвалив компромісне рішення. Справу щодо Зінченка, Аброськіна та Янішевського виділили в окреме провадження і зупинили. Справу щодо Маринченка і Тамтури продовжили слухати у звичному режимі. При цьому суд лишив за собою право в майбутньому знову об’єднати провадження, якщо для цього виникнуть підстави. Наприклад — зниклих обвинувачених таки оголосять у міжнародний розшук і почнеться спеціальне судове провадження.
Шанс на об’єднання
За півроку у провадженні Маринченка і Тамтури Святошинський райсуд завершив допитувати свідків, перейшов до стадії доповнень і майже завершив її. Станом на кінець травня там лишалося допитати кількох додаткових свідків. Разом із тим, провадження щодо трьох інших обвинувачених у масових розстрілах — Зінченка, Аброськіна та Янішевського, — було без руху.
Тут варто пояснити, що наразі в Україні обвинувачених можна судити без їх присутності. Таке допускається у виключних випадках і лише за кілька десятків злочинів, передбачених Кримінальним кодексом. Однак для цього потрібно отримати дозвіл на спеціальне судове провадження — тобто заочний суд.
Донедавна головною умовою для цього був обов’язковий міжнародний розшук, який більшість українських судів трактувало винятково як розшук за базами Інтерполу. У випадку із справою про розстріли на Інститутській такий дозвіл дає можливість зрушити справу з місця і в подальшому розглянути питання про об’єднання двох справ в одну. В майбутньому це дало б можливість отримати не урізаний вирок — тобто щодо всіх п’ятьох обвинувачених. Проте, як вже згадувалося вище, Інтерпол обміняних ексберкутівців розшукувати відмовився.
Разом із тим, про проблему «міжнародного розшуку» говорили кілька років, ще задовго до обміну грудня 2019-го. Так само кілька очільників Генпрокуратури, починаючи з Юрія Луценка обіцяли внести зміни до законодавства. Однак сталося це відносно недавно — 11 травня цього року президент Зеленський підписав законопроєкт, кількома тижнями раніше проголосований у Верховній Раді. Вже 14 травня він набув чинності. І саме з цього моменту з’явився шанс розблокувати низку маданівських справ, у яких обвинувачені втекли до Росії. Зокрема — і щодо розстрілів на Інститутській.
Детальніше про зміни до процедури спеціального судового провадження читайте за лінком
Вже 18 травня Святошинський райсуд спробував провести перше засідання у справі Зінченка, Аброськіна та Янішевського. Зокрема, під час цього засідання мали розглянути питання про початок заочного суду, а в подальшому, можливо, і про об’єднання двох справ. Втім, щойно засідання почалося — адвокати ексберкутівців оголосили присяжним відвід. На їхню думку, судді були упереджені, призначаючи засідання й викликаючи обміняних екміліціонерів до суду.
«У ЗМІ від державного обвинувачення лунали фрази про те, що зміни до КПК дозволять судити наших підзахисних. Також генпрокурорка Венедіктова проводила брифінг, під час якого говорила про можливість засудження осіб за подіями Майдану. І після цього брифінгу суд без клопотань, матеріалів про розшук наших підзахисних, направив звернення до Урядового кур’єра про виклик до суду (для Зінченка, Аброськіна та Янішевського — ред.). При цьому дозволу на спеціальне судове провадження не було… Тобто обвинувачення казало про свої наміри (судити ексберкутівців — ред.), а суд їм у цьому допоміг. До того ж, оголошення суду в Урядовому кур’єрі та початок дії закону (про зміну до «заочки» — ред.) збіглися день у день. З цих причин ми і заявляємо відвід», — заявив адвокат Олександр Горошинський.
Суд, втім, з такою позицією захисту не погодився і у відводі відмовив. «Суд, вивчивши доводи, проаналізував КПК, в якому визначені обставини, які виключають участь суддів у засіданні. Таких обставин захист не навів. Вжиття заходів для належного виклику сторін в засідання не можна вважати позапроцесуальним сприянням. Тому в задоволенні заяви про відвід суду присяжних — відмовити», і — зачитав суддя Дячук.
Після цього в засіданні оголосили перерву на два тижні — до 2 червня. Цей час, на думку суду, потрібен для того, аби обвинувачені мали змогу дізнатися про нову дату й час засідання. Проте, можна припустити, що спроба відводу — це лише одна з проблем, які можуть виникнути у справі трьох обміняних ексберкутівців.
Як розповів один з адвокатів обвинувачених, — Стефан Решко, — наразі виникає питання (і представники потерпілих його ставили під час засідання 18 травня): чи мають право адвокати представляти трьох обвинувачених? Адже вони не можуть узгодити позицію щодо тих чи інших питань у справі. Більше того — захист переконує, що вже тривалий час не має зв’язку із клієнтами, яких має захищати.
«Так, виникають питання, чи можемо ми бути захисниками відсутніх обвинувачених. Адже тривалий час немає зв’язку з ними. Це з одного боку. З іншого — у нас немає письмових документів, які б свідчили, що нас відізвали чи з нами розірвали договори. З третього боку — важко без узгодження позиції з клієнтом виконувати функції захисника. Востаннє із своїми підзахисними — Аброськіним та Янішевським — я контактував у серпні минулого року, якщо не помиляюся. Після того з нами на контакт ніхто не виходив, ми його також не ініціювали», — розповів Решко у коментарі Watchers.
При цьому він додав, що не має інформації про те, що колишні міліціонери перетинали російський кордон.
«У мене немає інформації, що хтось виїхав до Росії. Станом на кінець літа 2020-го Янішевський був без документів у Луганську. Аброськін — в Донецьку. Зараз суд, за вже існуючим порядком, повідомляє осіб про засідання — робить публікацію в Урядовому кур’єрі і на сайті суду. Це вважається належним повідомленням про засідання. Також, на мою думку, має діяти загальне правило, що таких викликів має бути два. І якщо сьогоднішній виклик (на 18 травня — ред.) не зараховувати — то далі в нас 2 червня. А потім, суто процедурно, нам варто було б зібратися ще раз», — додав він.
Водночас можна припустити, що під час засідання 18 травня прокуратура планувала йти за новим протоколом для отримання дозволу на заочний судовий розгляд. А саме мала б довести, що обвинувачені переховуються або в ОРДіЛО, або в Криму, або в РФ. Більше того — представник держобвинувачення взяв із собою роздруківки фотогрфій з соцмереж обвинуваченого Зінченка, на яких можна впізнати окупований Донецьк.
«По одному з обвинувачених, а саме Зінченку, є підтвердження, що він у Донецьку. Він веде активне життя у соцмережах, є відмітки, є фото, видно де ця особа перебуває і проживає, які в неї інтереси. Наприклад — щодо спорту. І можна дійти висновку, що він — саме Донецьку. Де перебувають Янішевський і Аброськін — у нас даних немає. Але є інтерв’ю, в яких Аброськін розповідає, що він очікує на паспорт. І після того він хоче повернутися назад у процес. Ніби як віддалено. При цьому він не уточнює: який саме паспорт. Ми припускаємо, що або Росії, або «ДНР», — розповів Watchers прокурор Земсков після засідання.
Якщо прокуратура таки зможе довести, що обвинувачені переховуються, то в найближчий місяць можна сподіватися, що два провадження однієї з найбільш важливих справ Майдану знову об’єднають в одне. Далі будуть слухати справу в «гібридному» режимі: двоє обвинувачених будуть в залі суду, інші троє будуть присутні заочно — через своїх захисників.
Втім, вже очевидно, що цього року очікувати на вирок, на жаль, не варто — суд розписав графік своїх засідань майже до кінця 2021-го. І найімовірніше, якщо ситуація лишиться незмінною, за цей час суд таки дійде до стадії дебатів.
Текст, фото: Стас Козлюк
Редактор: Ольга Худецька
Команда видання «Інсайдер», яке закрилось наприкінці березня 2020-го, доєдналася до команди Лабораторії законодавчих ініціатив і готує до запуску сайт нового проекту — Watchers.
Ми продовжуємо писати на наші звичні теми і хочемо висвітлювати їх розвиток, не відкладаючи це до старту веб-майданчику.
Тому вже зараз наші матеріали доступні для читачів на сторінках соцмереж та публікаційних платформ.
Як і раніше, ми висвітлюємо резонансні суди та розслідування силовиків, кейси з судової та правоохоронних систем, справи Майдану, аналізуємо та опублічнюємо поліцейське свавілля, ведемо репортажі з місця подій та текстові трансляції унікальних судових засідань, пірнаємо у складні теми до підводної частини айсбергу та докопуємось до їх суті.
Ви можете знайти нас тут:
- Facebook: https://www.facebook.com/watchersdotmedia/
- Telegram: https://t.me/watchers_media
- Твіттер: https://twitter.com/Watchers_media1
