Охорона в цивільному і шарпанина через Стуса. Як Медведчуку запобіжний обирали
Що відбувалось у Печерському суді та довкола, і хто прийшов підтримати проросійського політика
Печерський районний суд у четвер, 13 травня, відправив під домашній арешт одного з лідерів партії «Опозиційна платформа — за життя» Віктора Медведчука. Для ухвалення рішення Феміді знадобилося близько восьми годин.
Крім того, на депутата мають вдягнути електронний браслет, аби відстежувати його місце перебування, він повинен здати паспорти й інші документи, які дозволяють виїжджати за кордон. Також Медведчуку заборонили спілкуватися з іншими підозрюваними (ймовірно мова про Тараса Козака) та свідками. Політику обмежили можливість залишати межі Київської області без відома слідчих. Лідер ОПЗЖ уже заявив, що подаватиме на рішення суду апеляцію.
Охорона з «громадян України»
Печерський райсуд Києва, полудень. Підходи до будівлі оточують хлопці у цивільному: вони шикуються напівколом перед ґанком суду, утворюючи живий коридор. Не важко здогадатися, для кого — за півгодини сюди має приїхати Віктор Медведчук. За широкими спинами людей спортивної зовнішності опиняються десятки телекамер — частину журналістів вони просто відмовляються пропускати. Вздовж ланцюга бігає депутат від ОПЗЖ Ілля Кива, який намагається організувати присутніх.
- Посуньтеся. Посуньтеся. Тут буде охорона. І що, що вам треба знімати? Станьте в іншому місці. Я теж багато років працюю. І зараз теж, — говорить він до журналістів, які стоять на сходах біля дверей до будівлі.
- І де вони їх набирають? Здається, чим гірший канал — тим страшніші журналістки. І манери, і зовнішність… неприємна така. Ви лише подивіться, — це вже інший чоловік у цивільному говорить групі фотографів, які збилися на купу біля входу до суду. Він киває в сторону одної з журналісток, яка саме намагається продертися крізь живий ланцюг.
За десять хвилин приїжджає чорний Mercedes з номерами «1937». Відкриваються задні двері й звідти виходить Віктор Медведчук. Поки він поправляє костюм і йде до телекамер, політика оточують щільним кільцем охорони.
«Прокуратура просить арешт чи заставу 300 млн гривень. Перед цим влада зробила все можливе, аби я не зміг заплатити ці гроші. Ви знаєте — щодо мене та моєї дружини незаконно застосовані санкції РНБО та заблоковані всі рахунки, з яких можна перерахувати гроші. Також заблоковані рахунки, з яких могли б надійти кошти, аби забезпечити заставу. У мене є такі гроші, вони задекларовані. Але, на жаль, я не можу ними скористатися», — говорить Медведчук до журналістів.
Невідомі в цивільному, між тим, розштовхують журналістів, які зібралися на ґанку суду. Першим до будівлі заходить Кива, слідом за ним — Медведчук. У хвості процесії — народний депутат від ОПЗЖ і колишній суддя Конституційного суду Василь Німченко.
- Ви хто такі взагалі? Приберіть руки! Ви на яких підставах мене ліктем під горло тримали? — кричить один з журналістів на чоловіків у цивільному.
- Ми громадяни України, — відповідають вони й стають прямо у дверях: люди, не пов’язані з Медведчуком, потрапити всередину не можуть.
- Так, хлопці, давайте без оцих от ваших штучок. Мені треба всередину, працювати, — марно говорить ще один журналіст, намагаючись пропхатися повз широкий торс «громадянина України».
- Господи, та що ж це відбувається. Віддайте мені мого слідчого!!! — кричить жінка, буквально випадаючи зсередини суду на вулицю. За десяток секунд за нею вивалюється чоловік — той самий слідчий, якого вона просила «віддати».
Поліція, яка в цей момент стоїть поруч на сходах, на події не реагує. Врешті, Медведчук заходить до зали, його охоронці, чи то «громадяни України» — також. Працівник суду виносить стос клопотань від ЗМІ про висвітлення судового засідання й починає пропускати журналістів. Допуск медійників, щоправда, відбувається за незрозумілим принципом: частину ЗМІ, які писали клопотання, всередину не пропускають. Причин відмови не називають.
Довідково: Згідно законом, відкриті судові засідання є гласними, та доступ на них є вільним. З початком карантину деякі суди встановили порядок допуску, за якого журналісти повинні писати не передбачені жодним законом клопотання з проханням допустити їх на суд, а рішення за цими клопотаннями приймає у позапроцесуальний спосіб суддя, керуючись непрозорими критеріями — Ред.
Секретні докази й штовханина через Стуса
Загалом під Печерським судом цього дня збирається до сотні прихильників пана Медведчука. Згодом журналісти у натовпі хлопців-спортсменів впізнають керівника охоронної фірми «Шторм». Він зізнається: під судом присутні щонайменше 30 його людей. «Громадяни України», тим часом, обмежують прохід під судом: крізь живий ланцюг звичайних перехожих хоч і пропускають, але перед тим просять показати вміст сумок і рюкзаків. Поліцейські, які ходять поруч, знову на це не реагують.
Вже після початку засідання з Софійської площі підходить «Національний корпус» — організація, яка влаштовувала кілька мітингів проти Медведчука, зокрема під Офісом генпрокурора. Сьогодні їх небагато — людей 30–40. Вони намагаються підійти поближче до входу, однак дорогу їм спочатку перекриває спецрота поліції, а згодом — і Національна гвардія. «Нацкор» ставить під ноги поліцейським колонку і вмикає звичні для таких протестів пісні: тут і «Тінь сонця», і «Тартак» і композиції недавно звільненого із СІЗО Андрія Антоненка. В передні ряди виходять люди з партійними прапорами.
- Зійдіть з проїжджої частини! Звільніть дорогу! Тут не може проїхати тролейбус, — говорить офіцер поліції, намагаючись посунути протестувальників з дороги. Ті неохоче, але відходять.
Тим часом у залі суду виступають прокурори. Промову починають з цитати предстоятеля Української греко-католицької церкви Андрія Шептицького.
«Карністю, солідарністю, совісним сповненням обов’язків докажіть, що ви дозріли до державного життя. Пан Медведчук, неодноразово обраний народним депутатом, як громадянин показав, що для нього особисті інтереси вищі. Головне слідче управління ДБР розслідує провадження за ознаками державної зради та порушення законів і звичаїв ведення війни (ч.2 ст.28 ч.1 ст. 111, ч.2 ст.28 ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 438 — ред.)», — почав прокурор.
Після невеликого екскурсу у пост-воєнний світ середини минулого століття, цитування нормативних актів Організації Об’єднаних Націй щодо невтручання у внутрішні і зовнішні справи держав, нагадування про окупацію Криму і війни, яку розв’язала Росія представник державного обвинувачення перейшов до суті.
«У невстановлений час, але не пізніше березня 2015-го невстановленими представниками Російської Федерації до підривної діяльності проти України залучений Віктор Медведчук, який має тісні зв’язки з вищим політичним керівництвом РФ. Він, як колишній очільник Адміністрації президента, політик, публічна особа має вплив на суспільну думку. Будучи незгодним з політичним курсом влади, перебуваючи в дружніх стосунках з керівництвом Росії, маючи на меті спрямувати курс України на зближення з Росією, вирішив допомогти останній. Не пізніше березня 2015-го він запропонував Козаку (Тарас Козак — соратник Віктора Медведчука — ред.), брати участь у підривній діяльності проти України. І вказані особи вступили у змову. Також вони залучили інших осіб-виконавців злочину. За мету вони ставили підривну діяльність на шкоду інформаційній та економічній безпеці країни. Вони планували досягти такого рівня дестабілізації, який би дозволив РФ керувати подіями в Україні», — читав прокурор.
Далі він озвучив уже відомі епізоди, які закидають Медведчуку:
1) Після окупації Криму допомагав Росії у розвідці нафтогазових родовищ у шельфі Чорного моря й для цього реєстрував компанії на окупованому півострові за російським законодавством;
2) Нібито через свого соратника Козака передав до Росії інформацію про секретний підрозділ збройних сил. Як з’ясувалося в суді — мова йшла про один з підрозділів Головного управління розвідки;
3) Брав участь у розробці проєкту «Промінь»: на загал, за версією слідчих, він мав бути проєктом для підтримки українців, які працюють та навчаються в РФ, а на практиці — українців мали вербувати, аби в подальшому впливати на внутрішню політику України.
Нових аргументів для обґрунтовання такої підозри прокуратура не надала — більшість з них уже показали 11 травня під час брифінгу генеральної прокурорки Ірини Венедіктової та голови СБУ Івана Баканова. Це, зокрема, документи з помітками, нібито зроблені самим Медведчуком, перехоплення телефонних розмов тощо. Захист же під час свого виступу скаржився, що прокурори не змогли як належить повідомити Медведчуку про підозру й не надали доказів, які доводять причетність їх клієнта до можливих злочинів. Також захист просив надати більше інформації про те, дані про який армійський підрозділ нібито передавав Медведчук. Суддя цим зацікавився.
- Скажіть, чому ви не передали слідчому судді матеріали, які обґрунтовують підозру? — поцікавився після цих закидів суддя В’ячеслав Підпалий.
- Ваша честь, у цих матеріалах є інформація, яка становить державну таємницю, — відповів прокурор.
- У вас вони є? — продовжував суддя.
- У матеріалах кримінального провадження…, — намагався відповісти прокурор.
- У вас вони є? — наполягав на своєму Підпалий.
- У нас є, — сказав прокурор.
- Ви знаєте, що відноситься до доказів? Знаєте ст. 84 КПК? Що встановлює слідчий суддя?
- Обставини, які мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, — відчеканив прокурор.
- Як нам ці обставини встановлювати?
Прокурор на питання не відповів.
- Тобто, доказу немає, — констатував Підпалий.
Виникли проблеми й з експертизою почерку: за словами захисників Медведчука, слідчі використовували зразки підписів їх клієнта, датовані ще 1980 роком. Крім того, оригіналів документів (зокрема проєкту «Промінь», на якому нібито Медведчук робив помітки) слідчі не мали. Тож експертизу проводили лише за допомогою фотокопій.
Поки адвокати розбирали на літери промови прокурорів, у залі нудилися соратники Медведчука. Крім згаданих Ківи й Німченка підтримати колегу прийшли Вадим Рабінович, Юрій Бойко, Наталія Королевська, Рінат Кузьмін та інші. Час від часу вони переговорюються між собою, що відверто дратує суддю Підпалого.
- Панове депутати. Вам покликати пана Разумкова? Ви хочете поспілкуватися? Вийдіть, будь-ласка, із зали судових засідань. Вийдіть. Виходьте на вулицю і спілкуйтеся там між собою скільки завгодно. А тут судове засідання, — зробив зауваження Підпалий.
На ґанок суду, між тим, крізь очеплення «громадян України» пробралися троє представників руху «Вільні люди», учасники якого раніше брали участь в акціях «Ні капітуляції», мітингах на підтримку Порошенка, протестах на підтримку фігурантів справи Шеремета тощо. Вони розгорнули великий банер «Стус чекає!». Однак протримали його недовго — з-за спин активістів вискочив хлопець у цивільному й спробував відібрати плакат. За пару секунд до нього підключилися його колеги, які у цей момент стояли внизу, під сходами. Почалася штовханина. Поліція, яка була поруч, оточила двох активісток і вивела їх подалі. Хлопця ж з ґанку виштовхали силою. На все пішло близько двох хвилин. Врешті, поліція й Нацгвардія встали двома рядами перед входом до суду, посунувши «громадян України» й противників Медведчука подалі.
Загалом же, поки тривав суд, ситуація знадвору лишалася спокійною. Нацкорпус приблизно раз на півгодини вимикав музику, аби поскандувати «Медведчук — підарешт» та «Кожного ката чекає розплата». Близько сьомої вечора вони запалили фаєри та димові шашки й пішли геть. Чекати на рішення судді Підпалого лишилися нечисленні активісти й близько 50 «спортсменів»-прибічників Медведчука.
Домашній арешт
- Що там, невідомо коли суддя рішення оголосить? Скільки ще суд триватиме? Як довго стояти? — питає поліцейський у групи журналістів, які дивляться гру Динамо-Зоря на мобільному. Ті лише знизують плечима.
На годиннику дев’ята вечора. Суддя Підпалий повертається до зали засідань і оголошує своє рішення: клопотання прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лишити без задоволення. Присутні депутати вибухають радісними оплесками. Щоправда зарано. Суддя тут же додає: застосувати щодо Медведчука інший запобіжний — цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом.
За кілька хвилин учасники засідання виходять на вулицю. Точніше, спочатку виходить Ківа, а за ним в оточенні «громадян України» і сам Медведчук. Він іде в інший бік — подалі від десятків телекамер, швидко крокує до свого Mercedes. Медійники, втім, виявляються швидші: вони блокують політика за кілька метрів від авто й вимагають коментарів.
- Чи можу я опинитися за ґратами? Зараз у цій країні за ґратами може опинитися кожен. Що я планую робити далі? Те, що й раніше — займатися політичною діяльністю. І загалом те, що робив до цього моменту. Електронний браслет? Ну, ви ж чули суддю. Мають вдягнути. Так, ми будемо подавати апеляцію. Пан Козак? Як мені відомо, він зараз на території Білорусі, проходить лікування — говорить політик.
«Медведчук — путінська курва! Медведчук — путінська курва!» — скандують нечисленні протестувальники з «Основи майбутнього». Журналісти просять Медведчука відреагувати.
- Коментувати це? — зневажливо говорить той і знизує плечима, — вибачте, маю йти, — говорить він і в оточенні соратників по партії йде до авто. Його супроводжують телекамери.
Автомобіль не може виїхати з парковки — його блокують журналісти (намагаючись зняти ще пару кадрів) й нечисельні активісти (які блокують авто з ідейних мотивів). На допомогу своєму лідеру приходять «громадяни України» на чолі з Ківою — вони хвацько розштовхують ЗМІ й протестувальників, когось шарпають за одяг, копають штативи телекамер. Авто Медведчука отримує вільний коридор і зірвавшись з місця зникає у нічному Києві. Хлопці у цивільному шикуються на протилежному боці вулиці й ідуть з-під будівлі суду. Слідом за ними зникають правоохоронці. Журналісти роз’їжджаються на таксі. Про 8-годинний суд нагадують хіба що недопалки, якими всіяний тротуар, і гора пластикових пляшок у смітниках.
Текст, фото: Стас Козлюк
Редактор: Ольга Худецька
Команда видання «Інсайдер», яке закрилось наприкінці березня 2020-го, доєдналася до команди Лабораторії законодавчих ініціатив і готує до запуску сайт нового проекту — Watchers.
Ми продовжуємо писати на наші звичні теми і хочемо висвітлювати їх розвиток, не відкладаючи це до старту веб-майданчику.
Тому вже зараз наші матеріали доступні для читачів на сторінках соцмереж та публікаційних платформ.
Як і раніше, ми висвітлюємо резонансні суди та розслідування силовиків, кейси з судової та правоохоронних систем, справи Майдану, аналізуємо та опублічнюємо поліцейське свавілля, ведемо репортажі з місця подій та текстові трансляції унікальних судових засідань, пірнаємо у складні теми до підводної частини айсбергу та докопуємось до їх суті.
Ви можете знайти нас тут:
- Facebook: https://www.facebook.com/watchersdotmedia/
- Telegram: https://t.me/watchers_media
- Твіттер: https://twitter.com/Watchers_media1
