Вирок Марчуку у справах Майдану: Виконання злочинного наказу не довели, а поліція не буде відшкодовувати за дії “беркутівців”

Watchers Media
11 min readJul 18, 2023

--

При цьому суд визнав Руслана Марчука винуватим за всіма пунктами обвинувачення

Руслан Марчук (праворуч) та його адвокат Володимир Смєхнов (ліворуч) під час засідання Шевченківського райсуду Києва 2-го березня. Фото: Аліна Кондратенко, Watchers

Шевченківський райсуд Києва у середу, 12-го липня, визнав ексберкутівця Руслана Марчука винуватим у справі щодо одного з епізодів справ Майдану, але присудив йому умовний термін.

Таке рішення ухвалив суддя Андрій Трубніков, інформує Watchers із зали суду.

Ексзаступника командира полку «Беркуту» Руслана Марчука, обвинувачували у перевищенні службових повноважень, перешкоджанні журналістській діяльності та у перешкоджанні мирним акціям протесту під час розгону студентського Майдану.

За даними слідства, Руслан Марчук був безпосереднім учасником розгону. Так, 30-го листопада він разом із іншим беркутівцем підійшов до журналістки Марії Лєбєдєвої і вимагав припинити відеозапис розгону та його наслідків, а далі — схопив її за руку, в якій був мобільний телефон і намагався вибити його. Потім почав штовхати її та вдарив ногою. Це потрапило на відео журналістів «ТСН» (тайм код — 3:22), де видно як журналістку Марію Лєбєдєву штовхають тодішні беркутівці.

Також Марчук застосував силу щодо щонайменше ще чотирьох протестувальниць, фізично витіснивши їх з місця протесту.

У цьому матеріалі Watchers розповідає про хід судового процесу та оголошення вироку.

Прокуратура наполягала на ув’язнені

2-го березня в судових дебатах у цій справі виступив прокурор Олег Багнюк. Він наголосив: Марчук перешкоджав професійній діяльності журналістки Лєбєдєвої та порушив конституційне право громадян на мирне зібрання.

«30-го листопада з 4:57 по 4:58 Марчук перебував на вулиці Хрещатик і спільно з іншими міліціонерами перевищив владу та службові повноваження. Він безпідставно застосував насильство щодо журналістки. Також він обвинувачується у тому, що він умисно перешкоджав проведенню зборів, мітингів і демонстрацій, чим порушив конституційне право на мирне зібрання. Вважаю, що дії Марчука вірно кваліфіковані і під час судового розгляду було встановлено всі обставини вчинення правопорушення», — сказав він.

Він наголосив: журналістка мала повне право знаходитись на головній площі столиці та фіксувати події, як представниця медіа. Тоді як Марчук завадив журналістці в повній мірі зафіксувати події та принизив її честь і гідність. Вона ж мала при собі посвідчення, яке відкрито демонструвала; жінка не вчиняла ніяких правопорушень, збирала матеріал для публікації.

Тоді як адвокат Марчука впродовж судового розгляду ставив під сумнів спершу факт того, що Марія Лєбєдєва була журналісткою. Потім він стверджував, мовляв, у неї не було редакційного завдання і на Майдан її ніхто не відправляв. Згодом він навіть витребував у потерпілої копію трудової книжки, аби впевнитись, що вона дійсно була журналісткою.

Прокурор звернув увагу: обвинувачений визнавав насильство над журналісткою під час однієї з телефонних розмов, яку зафіксувало слідство. Суд вивчав відповідні записи телефонних розмов Марчука за період з 26-го листопада 2016-го року до 26-го квітня 2017-го року.

«Виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства. Прошу призначити Руслану Марчуку остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років із забороною обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки», — резюмував прокурор Багнюк.

Як писало «Громадське радіо», на записах чутно голос Марчука, який спілкується з приводу свого обвинувачення із чоловіком на ім’я Роман.

Наводимо уривок розмови, в якій «Р» — це Роман, а «М» — це обвинувачений Марчук.

Р: (…) Ти тільки один? Перед цим комусь вручали підозру з ваших?

М: Нє, нє, нікому. Нє, ну вручали, там, командірам, замам, таке.

Р: А оце по новому ще нікому не вручали? Ти перший, да?

М: Да, я перший.

Р: Це геть хрєново получається. (…) Що ти ідеш перший і один. Це геть хреново, бо адвокати участвовали там, захищав одного вашого снайпера… і там тьху-тьху-тьху.. (…) Тут же вопрос, Діма каже, що я ж не знаю, які ти покази давав. Єслі би він участвовав в цьому процесі, він одного з ваших витягнув… Там три справи є, журналісти, Нігоян оце розстріл, і на Інститутській розстріл оце, три справи. Генпрокуратура три справи зараз розслідує.

М: Оце напевно моя.

Р: А шо, ти там тільки один проходиш?

М: Да. На відео тільки я один засвітився. Там я без маски був, б… Ну я на відео я себе-то “не впізнав”, знаєш. То таке, знаєш…

Р: Я тобі з самого разу казав, щоб не знімали уже, попав… без… з самого начала. А по журналістам там ти тіки один проходиш?

М: Да.

Р: Геть хрєново. Ладно. Ти, що в тебе є, поскидав, да?

М: Поксєрю матеріали всі, мені там зроблять ще витяг наказа, де я на дошці пошани, потом я розпечатаю це, медаль Порошенко, що мені вручав, ну, в квітні місяці, шо тіпа я такий п… й такий, характеристику….

***

М: Просто ціна вопроса… І єслі (…) адвокат буде цим всим займатись, то будуть пацани там проплачивать — там проплачивать, ну, поняв, всім щоб не платить пока на цій стадії. Поняв?

Р: Та да.

М: Тому що щас на «капусту» попадем, в мене тоже щас отсторонять, мені ж не зарплати, ні…я не буде.

***

Р: (…) Ще раз послухай мене. Тебе обвіняють по цій баришні. Зараз ми провіримо «А». Перше. Чи вона журналістка. Я запустив. Друге. Там на покази давить, приблизно так я понімаю. (…) Ти ходив, патрулював. Туда-сюда. 5 утра. Дивишся, якась неадекватна баришня. Від якої воняє.

М: Ну, в таком планє. Я ж хочу мотівіровать. В неї не було корочки, вона бігала з телефоном. В неї не було ніякого обозначенія преси.

Р: Нічого. Вона там бігала. Від неї пахло алкоголем. Вона кричала там…

М: в том планє, я сєйчас мотівірую, що то не я на відео. Понімаєш? Щоб тупо убрать це відео.

Р: Єслі двоє свідків дали, то чого тобі отказуватися. Да, дійсно. Вона порушила громадський порядок. Ти прийшов там, скрутив їй руку. Подивився, що в неї пістолета немає, гранати немає, ножа, і відправив її в руслі цього подальшого… громадської безпеки. Як тобі перечеркнуть свідків її? (…)

Р: То єсть, в підозрі там конкретно що ти викрутив руку, потім розвернув її і дав підсрачник.

М: Да, да.

Р: Ну, вопрос в том, чи вона журналіст. Ми цю справу постараємся розвалить вообще.

МВС не визнало позови потерпілих

Представниця Міністерства внутрішніх справ (цей орган у справі був цивільним відповідачем, тобто стороною, з якої вимагали відшкодування потерпілі) Юлія Шопіна в дебатах просила суд відмовити у задоволенні цивільних позовів потерпілих, заявлених до Міністерства внутрішніх справ.

Юлія Шопіна (праворуч) під час засідання Шевченківського райсуду Києва 2-го березня у справі за звинуваченням Руслана Марчука. Фото: Аліна Кондратенко, Watchers

«Хочу звернути увагу, що МВС є неналежним відповідачем у цивільних позовах та не визнає вимоги в повному обсязі. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала у разі визнання вини. Шкода підлягає відшкодуванню тією особою, яка її заподіяла. У заявлених позовних заявах відсутні дані про вину посадових осіб МВС у спричиненні позивачам тілесних ушкоджень», — сказала вона.

За її словами, головне управління МВС у м.Києві, в якому проходив службу під час Майдану Марчук, ліквідоване, а замість нього створено головне управління Нацполіції у м.Києві, тож МВС ніби як стосунку до Марчука не має.

«Постановою Кабміна прийнято рішення про ліквідацію юридичних осіб публічного права територіальних органів МВС, у тому числі і головного управління МВС у місті Києві. МВС не є правонаступником органів внутрішніх справ і не може відповідати за дії сторонніх осіб», — наголосила вона.

Шопіна додала: потерпілі у позовних заявах вказали, що їм завдали шкоду працівники ГУ МВС в місті Києві та працівники полку «Беркут».

«На час подій [Революції Гідності] Марчук не перебував у трудових і службових відносинах в МВС, а був працівником ГУМВС України в місті Києві. ГУ МВС в місті Києві не брало участі в цій справі у якості відповідача», — повідомила представниця МВС.

Від редакторки: ГУ МВС і не могло брати брати участь у справі у якості відповідача, оскільки, як правильно вказала представниця МВС, було ліквідоване. Натомість МВС, в територіальному органі якого працював Марчук під час розгону Майдану, не ліквідовувалось і своє існування до цього моменту не припиняло, тож позивачі логічно висувають вимоги компенсації до Міністерства, якому підпорядковувася орган, в якому проходив службу Марчук. Відкидання вимог компенсувати шкоду, завдану беркутівцями є системною позицією МВС у справах Майдану.

Потерпілі прагнуть справедливості

Представниця потерпілих Оксана Михалевич в судових дебатах зазначила: потерпілі очікують на справедливий вирок.

«За неповних 9 місяців виповниться 10 років з моменту розгону мітингувальників в центрі столиці. Ці події стали початком довготривалих акцій. За ці 10 років потерпілі очікують на справедливість. І вирок у цій справі може частково задовольнити цей запит», — наголосила правниця.

Разом з тим, вона підтримала думку прокурора і також просила ув’язнити Марчука на 5 років.

«Просимо застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. І додаткове покарання у вигляді заборони обіймати посади у правоохоронних органів строком на 3 роки», — сказала Оксана Михалевич.

Потерпіла журналістка Марія Лебедєва в дебатах просила ув’язнити ексберкутівця Руслана Марчука, який побив її 30-го листопада 2013-го року на Майдані, на 7 років.

Журналістка Марія Лебедєва виступає у дебатах під час засідання Шевченківського райсуду Києва. Фото: Аліна Кондратенко, Watchers

Вона вважає: Марчук розумів, що та з ким робить. На її думку, обвинувачений здійснив напад з конкретною метою — перешкодити зйомці їхніх протиправних дій.

«Вся його поведінка в суді свідчить про те, що він жодним чином не шкодує про вчинене. Я переконана, що він досі вважає це «нормальним порядком речей», що міліція, а тепер поліція має на таку поведінку повне право», — заявила журналістка.

Любомира Кеплер, ще одна потерпіла, підтримала думку Марії Лебедєвої.

Потерпілі Любомира Кеплер (ліворуч) та Тетяна Куємжи(праворуч) під час засідання Шевченківського райсуду Києва. Фото: Аліна Кондратенко, Watchers

«Я підтримую Марію. Мені боляче згадувати ту жахливу ніч, коли Маша запитала: «що сталося». А я від того жаху не могла і пояснити. А Маша побігла знімати це, мені ж було страшно за неї», — наголосила жінка.

Любомира Кеплер розповідала раніше в суді, що приїхала на Майдан з Німеччини, адже хотіла підтримати протест. Вона була волонтеркою на імпровізованій кухні, де готували їжу та напої для активістів. У ніч розгону вона вийшла з намета і побачила, як люди біжать зі сторони стели вниз. Невдовзі набігли працівники «Беркуту» які почали жорстоко бити протестувальників.

Її беркутівці вдарили по руці та потягли до машини. Зрештою, виштовхали з території з нецензурною лайкою.

Ще одна потерпіла Тетяна Куємжи пригадувала, що бачила побиття журналістки Лєбєдєвої. Проте сама жінка сильних тілесних ушкоджень не отримала. Її після виходу з території стели, де почався розгін протестувальників правоохоронцями, хтось вдарив по спині ззаду. Однак вона не бачила чим саме.

Потерпілий Сергій Мельниченко був очевидцем зачистки правоохоронцями Майдану в листопаді 2013-го.

«В якийсь момент з вулиці Інститутської почав спускатися «Беркут». Вони зайшли на територію біля стели на Майдані і жорстоко почали скидати всіх зі сходинок та парапету. Били всіх кийками та тягали за волосся», — розповідав він.

Він отримав кілька ударів металевим прутом по спині, але тяжких побоїв уникнув. За його словами, всіх протестувальників витіснили за територію Майдану.

Марчук просив виправдати

Обвинувачений Руслан Марчук у виступі з останнім словом наполегливо просив виправдати його.

Руслан Марчук (ліворуч) та його адвокат Володимир Смєхнов (праворуч) під час одного із засідань Шевченківського суду/ архівне фото Watchers

«Прокуратура не проводила розслідування, а сфабрикувала справу. Під час судового процесу мою вину не доведено ані свідками, ані допитами», — заявив він.

Вирок

Справа за звинуваченням Марчука слухалась в суді 6 років. Генеральна прокуратура скерувала обвинувальний акт до Шевченківського райсуду Києва ще 26-го червня 2017-го року.

На підготовчому засіданні адвокат Володимир Смєхнов просив суд повернути документ на доопрацювання прокурору. Він мотивував своє клопотання тим, що в обвинувальному акті не висвітлено повну картину подій. Але суд тоді відмовив.

На оголошення вироку 12-го липня 2023-го до суду не зʼявився ані адвокат Володимир Смєхнов, ані його підзахисний Руслан Марчук.

Суддя Андрій Трубніков оголошує вирок Руслану Марчуку 12-го липня. Фото: Аліна Кондратенко, Watchers

Суд критично поставився до тез захисту щодо нібито «незаконності» мирних зібрань громадян.

Суд спростував посилання захисту і на те, що учасники розгону студентського Майдану нібито не знали про виконання Марією Лєбєдєвою своїх професійних обовʼязків. Адже на відеозаписах зафіксовано, як вона тримає в руках посвідчення журналіста.

Суд втім врахував позитивні характеристики Марчука, надані під час засідань. А саме те, що він одружений, працевлаштований, має дитину та добре характеризується за місцем проживання.

Відтак суддя Андрій Трубніков визнав ексберкутівця Руслана Марчука винуватим у перешкоджанні роботі журналіста (ст. 171 Кримінального кодексу України) та у перешкоджанні мирним мітингам (ст. 340 ККУ), призначивши покарання у вигляді 1-го та 2-ох років позбавлення волі відповідно. Проте суд одразу ж закрив провадження у цій частині через сплив строків давності.

Суд також визнав експравоохоронця винуватим у перевищенні службових повноважень (ч.2 ст. 365 ККУ). За це Марчук отримав 5 років позбавлення волі, але суд звільнив його від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Марчуку заборонено працювати на посадах у правоохоронних органах протягом наступних двох років.

Вирок набирає законної сили після мовлення апеляційної інстанції або через 30 днів, якщо апеляційні скарги не буде подано.

Виконання явно злочинного наказу: не доведено

«.. обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку про недоведеність дій Марчука, передбачених. ч. 4 ст.41 ККУ (виконання явно злочинного наказу), а тому ця стаття підлягає виключенню з обвинувачення», — йдеться у вироку.

Суддя Трубніков зазначив у вироку, що прокуратура не надала доказів того, що Марчук виконував явно злочинні накази, оскільки такі обставини не були предметом розгляду та дослідження у судовому засіданні.

«Визнавати накази, які віддавалися зазначеними в обвинуваченні особами без розгляду усіх фактичних обставин, без допиту таких осіб, а відносно декількох матеріали виділені в окреме провадження, є неприпустимим та таким, що порушують норми КПК; судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення», — вказано у тексті.

Цивільні позови

У справі було заявлено три цивільні позови від потерпілих: Марії Лєбєдєвої, Любомири Кеплер та Дмитра Фортунатова до обвинуваченого Руслана Марчука, МВС, Головного управління Національної поліції (ГУНП) у Києві. Потерпілі просили стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду на суму 200 тисяч гривень.

Інші потерпілі позови на відшкодування не заявляли.

Суд втім задовольнив позови частково, стягнувши лише з Марчука на користь Марії Лєбєдєвої — 50 тисяч гривень, а на користь Любомири Кеплер — 30 тисяч гривень.

Суд дійшов висновку: відсутні докази того, що потерпілим було завдано шкоду безпосередньо працівниками МВС України та/або Головного управління Національної поліції в м. Києві.

«Ототожнення позивачами МВС України та Головного управління Національної поліції Києва з міліцією особливого призначення «Беркут», де на момент вчинення кримінальних правопорушень працював Марчук, є помилковим, оскільки ані МВС України, ані Головне управління Національної поліції в Києві не є правонаступниками, оскільки батальйони міліції особливого призначення «Беркут» був окремою юридичною особою», — зазначено у вироку.

Трубніков також вважав суму відшкодування моральної шкоди, про яку просили потерпілі, «завищеною».

Один з потерпілих помер, друга — на війні

Позов Дмитра Фортунатова суд закрив у звʼязку з його смертю — відомий фотограф та активіст помер у 2018-му році від інфаркту.

Завдяки фото та відео, наданим потерпілим Фортунатовим, Марчука вдалося впізнати. Ці кадри стали важливими доказами. Адже Марчук був з відкритим обличчям під час розгону. Фортунатова також встигли допитати в суді.

«Я вступився за жінку. Дівчину таку худеньку. В неї в руках було посвідчення. І побачив в цей час, що її взяли за руки і викручували руки. І в неї в одній руці посвідчення. І я включився в ситуацію і закричав: “що ви робите?!”. А вони її штовхають, потім розвернули, ногою в поперек і вона полетіла. Їх троє було, але оцей (Марчук) — найактивніший», — казав він на допиті.

Під час розгону мітингувальників «Беркутом», Фортунатов намагався зафільмувати процес, але отримав удар по голові.

«Беркуту було чоловік 10, вони почали розгортатись в шеренгу і почали бити по ногах молодь. Я повільніше рухався, бо знімав. Били кийками, але не гумовими. Вони такі дуже тверді були. І мені розсікли голову», — казав він в суді.

Ба більше, після удару в голову Дмитро намагався пройти до швидкої, але беркутівці стояли шеренгою, не пропускаючи його.

Ще одна потерпіла у справі — поетка та музикантка Єлизавета Жарікова — нещодавно отримала поранення, потрапивши під обстріл під час виходу з позицій під Бахмутом. З початком великої війни Єлизавета Жарікова приєдналася до територіальної оборони як парамедикиня.

Під час Революції Гідності вона, ще студенткою, вийшла на мирний протест разом з друзями.

Єлизавета Жарікова повідомляла в суді, що її кілька разів штовхали представники «Беркуту» під час розгону, один з яких вибив з її рук мобільний телефон.

«Він сказав: Що ти знімаєш? І вдарив по руці. Телефон упав на землю. Я його підняла і втекла»,- розповідала Єлизавета.

Єлизавета — неодноразова переможниця українських конкурсів і фестивалів, зокрема всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки» Острозької академії та всеукраїнського конкурсу авторської пісні «Мовою серця».

Текст: Аліна Кондратенко

Редакторка: Ольга Худецька

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Ви можете знайти нас тут:

--

--

Watchers Media

Медійний проєкт “Watchers”. За підтримки Лабораторії законодавчих ініціатив