Викрадення активістів, пропаганда, акції опору. Що відбувається у Бердянську з моменту окупації
14 березня стало відомо, що окупанти викрали місцевого священика ПЦУ, а 15 березня — організатора українських мітингів і журналістку
Наприкінці лютого у Бердянськ зайшли російські окупаційні війська. На деякий час у місті зникав зв’язок, і більшість українців могли слідкувати за подіями у ньому хіба за фото та відео, що проривались у соцмережі з окупованого міста. Опір містян, який вони розпочали з першого дня вторгнення, і справді вражає, тож Watchers вирішив зібрати хронологію подій та спробувати скласти загальну картину про ситуацію у місті з моменту окупації.
Якщо коротко, то у Бердянську росіяни викрадають активістів та поширюють пропаганду, але містяни вже два тижні поспіль виходять на акції опору. Нижче ми розповідаємо подаємо хроніку опору та головних подій у місті, а також зібрали в окремі розділу дані про загибель цивільних, викрадення активістів та журналістів.
Як російські війська зайшли у Бердянськ
У суботу, 26-го лютого, жителі Бердянську почали повідомляти у соцмережах, що російські військові зайняли територію колишнього аеропорту міста. А вже 27-го лютого у соцмережах з’явилися численні фото та відео російської техніки у Бердянську.
Надвечір 27-го лютого окупанти зайшли до адмінбудівель Бердянська й поставили довкола них свою так звану «охорону». Про це повідомив у відеозверненні в.о. міського голови Бердянська Олександр Свидло.
«У приміщення виконкому увійшли озброєні військові, представились солдатами російської армії і сказали, що всі адміністративні будівлі міста перебувають під їхнім контролем і вони також беруть під контроль будівлю виконкому. Нам запропонували продовжити роботу, але під контролем озброєних людей» , — розповів Свідло.
«Вважаю таку пропозицію неприйнятною, тому ми усім складом оперативного штабу залишили будівлю виконкому, але продовжуємо координувати роботу віддалено. Ми продовжуємо виконувати свої обов’язки до того часу, поки це буде можливо» , — зауважив він.
Станом на 7:00 ранку 28 лютого було відомо, що при захопленні міста принаймні одного містянина вбили і одного поранили. Про це повідомляла Бердянська райдержадміністрація.
“Бердянський відділ поліції розформовано. Міська влада відмовилась від співробітництва з окупантами. Частина комунальних служб працює. Міський транспорт зупинився”, — йшлось у заяві адміністрації.
Хроніки опору
28-го лютого, у перший день окупації, місцеві вийшли до Бердянської міськради, оточеної солдатами армії РФ, на мітинг.
Кілька сотень присутніх на площі скандували «Бердянськ — це Україна», розмахували українськими прапорами та вимагали від російських солдатів забиратися додому. Вони також кілька разів заспівали гімн України. В результаті — російські військові сіли у вантажівку та забралися геть з площі.
У Бердянську військовослужбовці російських збройних формувань з першого дня окупації поширювали листівки з антиукраїнською пропагандою. У тексті звернення до громадян, росіяни апелюють до якогось буцімто спільного минулого, називають діючий демократичний режим в Україні фашизмом. Окупанти пишуть, що два останніх президенти начебто не зупинили кровопролиття на Донбасі, а відтак — російські військові прийшли, так би мовити, рятувати українців. Одразу помітно, що в поширеному тексті безліч помилок: від синтаксичних і пунктуаційних до логічних і сенсових.
Окупанти також намагалися роздавати свою так звану «гуманітарну допомогу». Втім, більшість бердянців відмовились, і натомість вимагали у окупантів залишити місто.
В.о. мера міста Олександр Свідло щодня публікував і станом на 23 березня продовжує публікувати актуальну інформацію щодо роботи міської інфраструктури (магазини та аптеки, банки та лікарні) на своїй сторінці у Facebook.
У середу, 2-го березня, у Twitter з’явилися перші фотографії ймовірних мародерів у Бердянську, яких покарали самі ж місцеві
У п’ятницю, 4-го березня Бердянська міська рада у Facebook повідомила: окупанти захопили будівлю заводу «Південгідромаш». «Завод та адміністративна будівля перебувають під контролем загарбників», — йшлося у повідомленні.
У цей же день на сторінці локального ресторанного бізнесу з’явився допис про загальну ситуацію у місті і фото з мітингу під місцевою адмінбудівлею.
“[Ворог] зайняв територію центру і околиць міста, намагаючись встановити свої правила. В нас багато військових частин, але всі воїни захищають інші міста.
В нас ні зброї, ні поліції”, — йшлось у дописі.
У суботу 5-го березня місцевий активіст у мікроблозі Twitter повідомив: у місті перебуває зрадник на ім‘я Олександр Кохович. Сам про себе Кохович у Facebook пише, що він «російський офіцер».
Попри перешкоди у вигляді озброєних російських військових містяни того ж дня продовжили виходити на акції опору окупантам. У суботу 5-го березня вони читали вірші на головній площі міста.
У неділю 6-го березня активна громада продовжила боротьбу. На акції спротиву скандували: «Разом нас багато» та «Путін — х*йло».
На своїй сторінці у мережі Facebook місцева мешканка Тетяна Тіпакова опублікувала відеозаписи з акції, зазначивши: «ми сильні тому і вільні».
У понеділок 7-го березня громада провела чергову мирну акцію, аби показати, що Бердянськ — це Україна. Вони принесли плакати, а також українські прапори у центр міста, співали українські пісні.
Також, як писав у Facebook очільник міста Олександр Свидло, і підтверджували місцеві мешканці, у понеділок 7-го березня у Бердянську запрацював мобільний зв’язок Vodafon та Kyivstar.
Наступного ж дня, у вівторок 8-го березня місцеві вкотре зібрались на акцію у рідному місті з українськими прапорами та плакатами «Руки геть від Бердянська». Всі гуртом співали патріотичних пісень під музику з колонок, які принесли з собою.
Бердянці вийшли на мирну акцію протесту і 9-го березня. Вони скандували: «Слава Україні» та «Україна — понад усе».
[Вставити твіт: https://twitter.com/pvb40/status/1501540942649573378?s=21]
Того ж дня в окупованому Бердянську по радіо оголошували, що через два дні мешканці начебто зможуть отримати російські паспорти. Також окупанти обіцяли списати мешканцям Бердянська всі борги за комунальні послуги, повідомляла “Українська правда”, посилаючись на джерела у місті.
У четвер, 10-го березня, містяни залишились без газу. Мер Свідло зазначив, що строки відновлення газопостачання — невідомі. Не дивлячись на холодну погоду, містяни знову вийшли на акцію спротиву російській окупації. Більшість активістів були з українською символікою в руках.
Бердянці також повідомляли цього дня, що окупати на місцевому, захопленому ними ж, радіо транслюють таку пропаганду: «Сьогоднішні події не пов’язані з бажанням притиснути інтереси українців. Вони пов’язані із захистом Росії від тих, хто взяв Україну в заручники. Наші дії — це самозахист наших громадян від ймовірної загрози».
На радіо, за словами місцевої жительки, постійно лунали російські військові пісні.
У п’ятницю, 11-го березня, містяни продовжили виходити на акції, які назвали “маршами свободи”.
Окрім того, місцева мешканка Ангеліна Бабич на своїй сторінці у Facebook повідомила, що на радіо продовжили розгортати російську пропаганду. Так, вона писала, що по радіо говорять про «звільнення від націоналістів» і озвучують заклики до українських військових скласти зброю.
Активні бердянці продовжили серію мітингів і 12-го березня. З прапорами та бойовим настроєм вони знову вийшли, аби пройтися головними вулицями міста і показати окупантам, що їм не раді.
За інформацією місцевого жителя Якова Носкова у Facebook, поліції у Бердянську станом на 12-те березня не було. Як наслідок — мародери не нехтували можливістю залізти у домівки.
«Відділок захоплений росіянами. Іноді мародерів вдається відловити силами патруля, який сформувала місцева влада. Не виключено, що частина правоохоронців як цивільні особи входять до складу формування, але це неофіційна інформація», — написав він.
Він вказував, що на виїздах з Бердянська розмістились блокпости окупантів. Без паспорта проїхати не можна. Кожний транспортний засіб росіяни перевіряють дуже ретельно та прискіпливо.
Автор зазначив, що на мітингах стає дедалі більше незнайомих облич. Коли оратори виступають з патріотичними гаслами на кшталт «Слава Україні», незнайомці мовчать.
«Бердянці не виключають провокаторів чи «топтунів» від окупантів, що намагаються контролювати масові протестні заходи», — зазначив автор.
Проте активісти продовжили свою боротьбу проти окупації і у неділю, 13-го березня. Люди вкотре масово вийшли на мітинги із гаслом «Бердянськ — це Україна».
Надвечір, близько 17:00 14-го березня, у порт міста зайшли російські кораблі. Про це повідомили користувачі у Twitter.
Того ж дня бердянці вийшли на щоденний мітинг опору окупації.
Люди продовжили мітингувати і у вівторок 15-го березня.
У середу, 16-го березня бердянці пронесли вулицями міста синьо-жовтий стяг.
Місцеве видання «БРД24» у телеграм повідомляє, що озброєних окупантів під час проукраїнських мітингів стає дедалі більше.
Бердянський активіст у Twitter виклав відеозапис того, як нечисельна частина населення отримує харчі від окупантів. Він записав коротке інтерв’ю одного зі зрадників. Останній заявив: «Я вчора ввечері мріяв, аби «Росія 24» приїхала. Я би хотів дати інтерв’ю. Я вдячний за те, зо зараз відбувається. Давно це мало відбутися. Ніякого майбутнього у України не було».
Зрадника ідентифікували. Ним виявився Микола Бусигін, голова СТ “Нафтохімік”, будівельник. У 2020-му балотувався у Бердянську міськраду від партії «Сила та честь» (українська політична партія, яку очолював політичний та громадський діяч Ігор Смешко).
У неділю, 20-го березня стало відомо, що на щоденному мітингу опору окупанти почали бити і затримувати людей. Відеозапис опублікувала користувачка у Facebook.
Місцевий паблік написав зі слів очевидців, що людей поклали після затримання на землю, а також відбирали і розбивали телефони.
У понеділок, 21-го березня, запорізьке видання МІГ повідомило з посиланням на місцевих журналістів, що мирні протестні мітинги відбуваються щодня. “Вчора на мітингу затримали 10 людей, перед цим ще одну активістку, трохи раніше — ще двох, Залишити місто ніхто з бердянців не може, на блок-постах перевіряють маріупольську прописку. Та й палива немає, їхати нема на чому, навіть якщо захочеш”, — описують вони ситуацію у місті.
У понеділок, 21-го березня чоловік, який назвався Олександром Сауленком, записав відеозвернення, в якому заявив, що «бере на себе повноваження» з управління містом через начебто «повне самоусунення чинної влади та небажання співпрацювати з військово-цивільною адміністрацією». Відео з’явилось у соцмережаха та локальних пабліках, з ознайомчою метою його можна подивитись наприклад, тут.
У відео Сауленко ретранслював усі пропагандистські меседжі: від «держперевороту в Україні» до «київської хунти».
У Офісі генерального прокурора повідомили, що відкрили провадження за фактом колабораційної діяльності.
За даними аналітичної бази opendata, Сауленко є керівником ТОВ «Азов буд партнер». Компанія зареєстрована у 2017 році і займається організацією будівництва.
Згідно з даними Центральної виборчої комісії, у 2020 році Сауленко балотувався від партії “За майбутнє” до Осипенківської сільради. У Запорізькому центрі розслідувань повідомляють, що Сауленко навіть не є бердянцем, а проживав у селі Новопетрівка, де й здавав влітку кімнати біля моря.
Окрім того, у цей же день стало відомо про викрадення росіянами п’яти кораблів з Бердянського порту. Як повідомляє Офіс генпрокурора, “За даними слідства, представники збройних сил країни-агресора із погрозою застосування насильства захопили 5 морських суден, які стояли у порту міста Бердянська. Кораблі були завантажені українським зерном”.
Щодо цієї події у відомстві вже відкрили кримінальне провадження за статтею 278 Кримінального кодексу України (Угон або захоплення [..] морського судна).
Також 21-го березня місцеві помітили колону російської військової техніки, яка виїжджала з міста у напрямку розв’язки на Маріуполь, Мелітополь та Запоріжжя.
Це може пояснюватись тим, що росіяни почали використовувати Бердянський морський порт для своєї військової логістики для свого угруповання на Херсонщині і Запоріжжі . Про таку ймовірність ще 19-го березня заявляв головний редактор Blackseanews та експерт Андрій Клименко.
Бердянськ при цьому продовжує бути проміжною точкою евакуації маріупольців. Не зважаючи на перепони, які чинять росіяни, 22-го березня з Бердянську змогли евакуювати до Запоріжжя понад тисячу людей Маріупольців, повідомила голова МінТОТ Ірина Верещук.
У окупованому Бердянську, де евакуювані з Маріуполя зупиняються на ночівлю, місцеві збирають їжу та медикаменти, організовують розміщення на ніч для них. Детальніше про це можна прочитати у матеріалах Приморки та BirdInFlight.
У середу, 23-го березня, місцеві помітили щонайменше ще троє російських військових кораблів на 10-му причалі порту.
Окупанти розстрілювали цивільних
При захопленні міста російскими окупантами щонайменше одного чоловіка, охоронця приватного підприємства, було вбито загарбниками. Про це повідомила Бердянська районна держадміністрація.
27-го лютого о 19:00 на дорозі від Бердянська до Кам’яного також відбувся розстріл автівки російськими військовими. Про це повідомив керівник Запорізької військової адміністрації Іван Ареф’єв. Відомо, що це було авто ВАЗ з номерним знаком 9005, двоє осіб у ньому загинуло, а подружжю вдалось врятуватись.
28-го лютого Запорізька військова адміністрація також повідомила про розстріл цивільного, який відмовився віддавати окупантам свій телефон.
Окрім того, з 27 лютого в районі населеного пункту Осипенко поблизу Бердянська очевидці фіксували присутність росіян, зокрема табори з військовою технікою.
Цією дорогою фіксували і переміщення колон російської техніки.
За кілька днів стало відомо, що у цьому районі росіяни також розстріляли авта з цивільними.
“У середу, 2-го березня волонтери змогли забрати тіла трьох цивільних чоловіків, яких напередодні розстріляли росіяни біля села Осипенко поблизу Бердянська”, — повідомила Бердянська райдержадміністрація.
Одне з місцевих ЗМІ повідомило про те, що серед розстріляних біля села Осипенко був чоловік на ім‘я Руслан, який раніше став відомий через відео, на якому зафіксовано, як він голіруч переносить міну з дороги до лісопосадки. Відео зі сміливцем стало популярним як на телебаченні, так і у соцмережах.
Як повідомлялося, місцеві жителі знайшли міну біля мосту і будинків. Один із мешканців зважився взяти її в руки та віднести в безпечне місце.
Проте місцеве видання не наводить ані джерела інформації про те, що загиблим був саме цей чоловік, ані підтверджень цьому факту.
В іншому місцевому пабліку також зазначили, що чоловіка з цього відео вбили росіяни, але назвали інший населений пункт (село Берестове), що знаходиться в 20 км від місця розстрілу цивільних, про яке писала Бердянська райдержадміністрація. Також не співпадає і дата події.
Станом на 23 березня ані підтвердити, ані спростувати інформацію про загибель чоловіка з відео, який переносить міну голіруч, з відкритих джерел не вдається.
Викрадення та шантаж журналістів
У вівторок, 8-го березня, радійники з бердянської інформаційної групи ПРО100 заявили, що їх будівля захоплена озброєними окупантами. Близько 50 працівників перебували на той момент у заручниках. На даху будівлі працівники радіо помітили снайпера. На місцевих хвилях після захоплення редакції залунала російська пропаганда.
У цей же день міськрада Бердянська попередила містян, що радіостанція “Азовська хвиля” також захоплена окупантами, тому на ній може лунати російська пропаганда та дезінформація.
Голова Запорізької ОВА Олександр Старух заявив, що в Бердянську журналістів під дулами автоматів змушують транслювати на радіо російську пропаганду. Старух розповів: окупанти переписали адреси журналістів та їхніх родичів, щоб шантажувати їх та змусити транслювати пропагандистські матеріали.
Цю ж інформацію підтвердила Уповноважена Верховної ради з прав людини Людмила Денисова.
У п’ятницю, 18-го березня, hromadske заявило про те, що журналістка їх видання Вікторія Рощина, була викрадена орієнтовно 15-го березня увечері працівниками ФСБ. На той момент вона перебувала у Бердянську. Вікторія прямувала з Енергодара до Маріуполя з метою написати матеріал про окупацію, але 12-го березня перестала виходити на зв’язок. 22-го березня Громадське повідомило, що напередодні Вікторію Рощину окупанти відпустили, але умовою її звільнення було відео, на якому Вікторія проговорювала наданий їй росіянами текст про те, що російські силовики врятували їй життя.
Станом на 22 березня місцеві видання переважно не працюють, а журналісти не виходять на роботу, аби не потрапити під репресії окупантів. Ситуацію з медіа у місті після розмови з місцевими журналістами описує запорізьке видання МІГ: “Бердянські журналісти після спроби схилити їх до співпраці з окупаційною владою сидять усі вдома. ПРО-100 та газета «Південна зоря» призупинили діяльність на час воєнних дій, люди звільнилися, оскільки не згодні працювати на окупантів. На сайт primorka.citi пробуємо ставити якусь загальну офіційну інформацію, щось нейтральне, щоб нікому не нашкодити.”
Викрадення цивільних
У суботу, 12-го березня, окупанти провели серію незаконних «обшуків» в будинках активістів чи небезпечних, на думку росіян, людей.
«Біля осель виставляють один-два «Урали» й позашляховик. Обійстя оточують автоматники. Обшуки тривають 2–3 години», — йдеться у дописі місцевого жителя.
У понеділок 14-го березня місцеві жителі у Facebook, зокрема Ольга Асєєва, повідомили, що російські військові викрали священника ПЦУ Олега Ніколаєва. Ще 28-го лютого він заявив на своїй сторінці у соцмережі, що отримав погрози. Повідомлення з погрозами було майже одразу видалено, але священник переказав його зміст.
Зараз пост священика про погрози закритий, як і доступ до всього вмісту сторінки — він скористався можливістю закрити аккаунт від сторонніх. Позиція Олега — проактивна та проукраїнська. Майже щодня він публікував на своїй сторінці хроніки супротиву Бердянська.
Пізніше того ж дня Асєєва написала, що отця Олега відпустили.
У вівторок 15-го березня росіяни викрали активіста Віталія Шевченка за організацію проукраїнських мітингів в Бедянську. Його та ще кількох активістів витягли з приміщення кафе «Каппучіно» після щоденного маршу, на очах у свідків. Про це у телеграмі написало видання «БРД24». Згодом з’явився і відеозапис інциденту.
У п’ятницю, 18-го березня, Тетяна Тіпакова повідомила про викрадення з дому активіста Володимира Сушка.
А вже у неділю 20-го березня місцеве видання «БРД24» повідомило: російські військові викрали і саму Тетяну Тіпакову. На підтвердження виклади публікацію її дочки у одній з місцевих груп у Facebook.
22-го березня окупанти затримали Олександра Пономарьова — одіозного народного депутата від ОПЗЖ, якому підконтрольні більшість промислових виробництв міста, включно з АЗМОЛом. Керівництво заводів на знак протесту зупинило роботу підприємств в окупованому місті, а відповідна заява з’явилась навіть на телеграм-каналі оперативного штабу виконкому міста (який не підпорядковується окупантам).
Текст: Аліна Кондратенко, Ольга Худецька
Редакторка: Ольга Худецька
Команда видання «Інсайдер», яке закрилось наприкінці березня 2020-го, доєдналася до команди Лабораторії законодавчих ініціатив і готує до запуску сайт нового проекту — Watchers.
Ми продовжуємо писати на наші звичні теми і хочемо висвітлювати їх розвиток, не відкладаючи це до старту веб-майданчику.
Тому вже зараз наші матеріали доступні для читачів на сторінках соцмереж та публікаційних платформ.
Як і раніше, ми висвітлюємо резонансні суди та розслідування силовиків, кейси з судової та правоохоронних систем, справи Майдану, аналізуємо та опублічнюємо поліцейське свавілля, ведемо репортажі з місця подій та текстові трансляції унікальних судових засідань, пірнаємо у складні теми до підводної частини айсбергу та докопуємось до їх суті.
Ви можете знайти нас тут:
- Facebook: https://www.facebook.com/watchersdotmedia/
- Telegram: https://t.me/watchers_media
- Твіттер: https://twitter.com/Watchers_media1
